Кінець епохи НАТО: новий світ, нові можливості

Немає нічого гіршого, ніж покладати надії на дисфункціональну організацію.

💬 У дитинстві в мене був паронаїдальний сон: що я знаходжусь вдома, з максимальним відчуттям захищеності, знаю, що вхідні двері зачинені, але в якийсь момент, як у фільмі жахів, затвор замка тихо прокручується у бік відкриття дверей і, як би сильно ти його не тримав, крутив назад — двері все одно відчиняються... Кожен сон. 

НАТО станом на сьогодні це щось подібне — наче відчуваєш себе за захищеними дверима власної оселі, але затвор у бік «відкриття» цих дверей повертається, де зрештою ти можеш залишитись сам, непідготовлений, у спідньому та беззахисним від того, що може зайти у відчинені вхідні двері.

🇺🇸🗣 «Чому ми маємо бути з ними, якщо їх немає з нами?» — заявив Трамп щодо НАТО, водночас ігноруючи факт власних дій.

Як наслідок, за три останні дні Вашингтон отримав наступне:

🇪🇸 Іспанія відмовила США у використанні баз і власного повітряного простору для перекидання сил на Близький Схід.

🇫🇷 Франція не дозволила американським літакам, що прямували до Бл. Сходу і були завантажені військовими постачаннями, пролітати над власною територією.

Так само Трамп розкритикував Велику Британію, допомогу якої ще кілька тижнів тому висміював у «переможній війні».

Попри відмову безпосередньо американцям, європейські союзники продовжують посилювати власну присутність на Близькому Сході, паралельно ведучи перемовини з Іраном: Франція для потенційної місії з охорони Ормузької протоки та для збиття шахедів перекидає додатково гелікоптери Tiger. Британці, за повідомленням власного міністерства оборони, розгорнуть у Саудівській Аравії зенітно-ракетні комплекси Sky Sabre.

Такий підхід європейців є відповіддю на цілий ряд паралельних процесів:

▶️ 1) США й надалі НЕ шукають можливості зменшити норов в дипломатії та комунікувати з союзниками з повагою, а посилюють погрози, при цьому все більше зближуючись з прямими загрозами Європі, як московія та Білорусь.

▶️ 2) США продовжують погрози та кроки для розриву зв’язків довіри всередині НАТО. Можливо, про цю «цікаву пропозицію» говорив Ушаков.

▶️ 3) Є ще один момент, який мало висвітлений у пресі — США, наслідуючи досвід Кремля, енергетично шантажують Європу. Вашингтон цим вже погрожував, коли європейські столиці вставали на бік Києва у спробах США тиснути на Україну. Bloomberg повідомляє, що американці розгорнули 4 танкери, що прямували з пальним до Європи.

▶️ 4) Американці, не узгодивши плани та дії ні з ким із союзників, окрім Ізраїлю, спровокувавши кризу, тепер перекладають відповідальність за розблокування протоки на європейські столиці: «підіть і візьміть свою нафту», «або купуйте в нас» — каже Трамп, але при цьому розвертає вже законтрактовані постачання палива в Європу. Оскільки паливна криза в США, що стала причиною операції в Ірані, за результатом вже перевалила психологічні 4$ за бензин. 

🔗 За повідомленням WSJ, паралельно ОАЕ планують силою розблокувати протоку, ймовірно, завдяки альянсу з Європою та долученості України (морських безпілотників), доступ до яких Емірати можуть отримати в рамках потенційної 10-річної угоди партнерства з Києвом, на кшталт тої, що Україна вже підписала з Катаром і Саудівською Аравією, але поки Київ витримує паузу з ОАЕ, схоже, через зв’язки тих з Кремлем.

Водночас Кремль терміново телефонує в ОАЕ, ймовірно, з метою заблокувати відносини ОАЕ з Києвом, оскільки близькосхідна країна є головним хабом тіньових московських криптомахінацій, конвертування золота, обхідних платежів в юанях та реєстрації тіньового флоту.

Але ОАЕ треба вирішити ситуацію з протокою, що контрастує з інтересами Кремля, який зацікавлений у якнайдовшому блокуванні. А Україні та Європі можуть допомогти, але зацікавлені обрубати співпрацю ОАЕ з Кремлем.

І так далі... Закрутилась голова?

Все вище хаотично описане взаємопов’язане, але суб’єктивно можна констатувати одне — розвал НАТО з теоретичних обговорень, перейшов до реального невпинного процесу, який виходить навіть за рамки президентства Трампа.

Resurgam➰Приєднуйся

1. Австрія


2. Бельгія


3. Велика Британія (отримала найбільшу частку — ~24%)


4. Греція


5. Данія


6. Ірландія


7. Ісландія


8. Італія


9. Люксембург


10. Нідерланди


11. Норвегія


12. Португалія


13. Франція (другий за обсягом реципієнт — ~20%)


14. Швейцарія


15. Швеція


16. Туреччина


17. Західна Німеччина