
...количество паромов, осуществлявших поставки в Крым, по состоянию на вчера равнялось семи...
Ми цей, єб*шим мости кабачками на декількох напрямках, добре так, є жертви серед п*дарів 😈

Якщо хтось думає, що такі місії даються нашим бійцям легко - у мене для вас новини з реальності.
На фото показано те, у що я особисто ніколи не вірив, бо висидіти повну заправку, точніше відвоювати до крайнього кілограму і все ж успішно закинути кабака, а головне дотягнути домів справа не для слабких духом.
Це фото це не про техніку. Це про характер, витримку та наполегливість 🫡
Читати далі
Що з поляками: яскравий приклад, як не можна будувати національний міф
💬 В окремому дописі я писав про те, що не можна поступатись претензіям Польщі, і що цієї ситуації в цілому було не уникнути. Зараз же я просто деталізую думку за двома напрямками: чому цього було не уникнути та чому саме зараз.
Навроцький та Волинська трагедія
З 2009 року Навроцький працював в Інституті національної пам’яті — закладі, який безпосередньо займався Волинською трагедією. Саме Навроцький входив до групи, яка ніби мала встановити всі факти трагедії. Неформально ж це період коли партія PiS почала створювати об’єднавчий популістичний міф про Волинську трагедію (ще раз, я не заперечую трагедію, як провину обох сторін, я заперечую політизовану польську інтерпретацію), що був одним з елементів політичної кампанії для повернення PiS до влади у 2015 році. Потім Навроцький працював директором музею Другої світової, де здогадаєтесь яку експозицію найбільше просував?
З 2021 року Навроцький вже був призначеним директором Інституту національної пам’яті, а політизація Волинської трагедії досягала абсурдних і від того загрозливих масштабів, де кожен виборчий цикл кількість жертв зростала з 7 до 20, потім 50 і 100, і вже є заяви про 200 тисяч.
Обсяги спекуляцій змушували політиків звертати увагу/ реагувати, а політичних опонентів PiS жити в межах конструкту, створеного PiS, а від того в менш зручному положенні. Якщо простіше, то поляки самі повірили у свої спекуляції, а заперечити означало б «зрадити Польщу».
🔗 Згідно з дослідженнями, якщо у 2008 році 59% опитуваних «щось чули про Волинську трагедію», то у 2023 році це вже 92%.
До цього основним об’єднавчим зовнішнім міфом був Катинський розстріл, але через те, що він «суспільно-консенсусний» та історичний, в електоральних цілях його було важко використовувати.
Отже, політична кар’єра Навроцького тісно пов’язана зі спекуляціями на історичній пам’яті.
❓Чому саме зараз?
Одним із тих, хто вигадував цифри жертв зі стелі, власне, був і Навроцький, який «як історик» заявляв нібито про нові факти, а далі з посиланням на нього політики використовували це як спекулятивну тезу.
Однією з вимог була ексгумація жертв Волинської трагедії з розумінням, що Україна не хоче цього робити, щоб не перетворювати це на польське шоу. Проблема в тому, що кожні відкопані рештки, навіть якщо замість 100 тис. знайдуть 10, польською пропагандою щоразу будуть подані в спекулятивному вигляді. Тому позиція України полягала в тому, щоб формувати спільну історичну пам’ять та примирення щодо трагедії. Але Варшаві цього було мало і конфлікти загострювались.
Зрештою Україна почала надавати з минулого року дозволи на ексгумаційні роботи.
🔄 Але виявилось (для поляків), що процес не дає необхідного політичного результату, бо перші місця ексгумаційних робіт, — це саме ті місця, на яких наполягали поляки, про «тисячі поховань», — спростовують твердження про масовість, про яку так сильно зазначали поляки.
Міф розпадається — якість роботи Навроцького в Інституту пам’яті під питанням
У вересні 2025 року в селі Садове на Тернопільщині ексгумаційні роботи виявили поховання 42 жертв трагедії. У квітні 2026 в селах Воля та Острівки були виявлені окремі випадки поховань, а в березні 2026 в селі Угли на Волині в місцях, де поляки стверджували, що мали бути масові поховання, взагалі не було виявлено жодної жертви трагедії.
Тобто ексгумацію хоч і продовжують використовувати як політичну спекуляцію, але вона в кінцевому підсумку дає зворотний ефект, бо заяви про сотні тисяч Навроцького та Інституту під його керівництвом не відповідають дійсності, а отже міф може розсипатися.
І тут просто знаходиться привід, щоб підірвати відносини (бо, очевидно, тепер невигідні для Навроцького ексгумаційні роботи загальмуються через напругу у відносинах) і таким чином до виборів не буде достатньо кейсів для підтвердження псевдоісторичної роботи президента в Інституті національної пам’яті.
Плюс потреба відволікти увагу від постійних скандалів самого Навроцького: від снюсу, незрозумілих заяв та історій про привласнення квартир пенсіонерів до наміру підставити прем’єра Туска, який мав би або підписати позбавлення нагород Зеленського, і тоді його авторитет серед європейських лідерів впав би, або, якщо не підписати, то PiS отримує шанс спекулювати, що він «на боці українців», як до того розповідали, що Туск маріонетка Берліна на минулих виборах, але це не спрацювало.
➡️ Тому абсолютно правильним було не чекати, поки Туск постане перед вибором, а відіслати на адресу Навроцького нагороди самим і таким чином позбавити Навроцького та PiS можливості поставити Туска в незручне положення.
Тож ті, хто створював міф і спотворював історичну пам’ять у Польщі, настільки повірили у власні маніпуляції, що, вимагаючи ексгумації як доказу, за результатом самого процесу можуть підтвердити, що власне заяви про масштаби й те, що переважно виключно поляки постраждали, — є маніпуляціями. Все це відбувається на очах незалежних істориків, що за цим спостерігають. А отже 15 років «роботи» Навроцького виявляться фейком.
Тож тому було не уникнути конфлікту, оскільки Навроцький шукав просто привід. Щоб ці процеси зірвати потрібно що зробити? Створити кризу і перевести все знову з домовленостей, за результатами чого, власне, і відбувається тепер невигідна Навроцькому ексгумація, в емоційне шоу.
Коваленко написав що сім було на початок року.
Два залізничних "соавянін" та "авангард", які вбиті вже та п'ять автомобільних.
Три з них вразили стогодні
Залишилося два на ходу.